Кликун збирає друзів!

 Час, уповільнений до зустрічі в офлайні.

По всіх потопах – допотопний час

І надто православні сповідальні

між кірх, костьолів, синагог, кенас.

Анахронічний брук центральних вулиць

по ньому ще так тихо ходить дощ

Кликун із бронзи кревний як прибулець

серед неоново-кленових площ

і Замок має ятку на базарі

справляє крам туристам з перших рук

і тварі, і примарі - тут по парі.

Стир вигинається у інстаграмний лук

Тарас і Леся сплутали локації,

Вино в кав’ярнях п’ється і вірші.

Не місто, а суцільна провокація

І стільки всього нуртиться в душі.

І стільки простору – що вибухають крила,

А розминутись - аж ніяк - завузько!

Куди б я звідси тільки не ходила.

Я тут удома. І мені тут ЛУЦЬКО.